Як навчити дитину самостійності?
Дитина упродовж перших років життя може здаватися батькам маленькою і невмілою. Прагнучи захистити дітей від труднощів, батьки часто ускладнюють їм подальше життя. Відсутність у дитини такої простої навички самообслуговування, як одягання, може в подальшому призвести до негативних наслідків.
По-перше, постійно обслуговуючи дитину, ми позбавляємо її можливості доглядати за собою без допомоги дорослих.
Результатом відсутності навичок самообслуговування може стати неохайність. Зовнішній вигляд потрібно не тільки створити, але й підтримувати протягом дня. Невміння це робити призведе до звички бути неохайним, відсутності контролю над своїм зовнішнім виглядом, а несамостійна неохайна дитина часто стає предметом насмішок однолітків, що боляче ранить психіку.
По-друге, оскільки навички самообслуговування відносяться до трудового виховання, ігнорування батьками цього напрямку розвитку дитини призведе до формування у неї негативного ставлення до праці.
По-третє, одягання відноситься до повсякденних навичок, а їх відсутність може викликати конфлікт батьків і дитини. Щоденні конфлікти псують характер, формують у дитини примхливість, егоцентризм, упертість. На жаль, ці риси не зникнуть самі по собі, з ними потрібно буде боротися спеціальними методами, але краще запобігти їх розвитку в дошкільному віці.
По-четверте, нездатність до самостійних дій буде вимагати стороннього втручання. Дитина звикає до того, що хтось (дорослий) повинен допомогти їй у маніпуляціях з одягом і взуттям. Поєднання слів «повинен допомогти» говорить про формування негативних якостей особистості — неповаги до оточуючих, споживацьке ставлення до життя. Природно, що всі ці негативні прояви не виникнуть відразу. Але «посієш звичку — пожнеш характер», — говорили наші мудрі предки, і вони, безумовно, мали рацію. Саме з таких дрібниць, як небажання самостійно одягатися, починає формуватися споживацьке ставлення до оточуючих близьких. Спочатку дорослий повинен одягнути дитину, а потім його обов'язки в очах дитини будуть дуже швидко розширюватися.
Уміння самостійно одягатися призводять до можливості контролю над своїм зовнішнім виглядом, привчає до охайності, виховує естетичний смак і повагу до праці.
З якого віку потрібно привчати дітей до самостійного одягання?
Відповідь на це питання можна знайти в стандартах програми дошкільної освіти, які чітко визначають, чого і як потрібно навчати дитину. На жаль, батьки часто звертають увагу тільки на освітній компонент, вважаючи його основою інтелектуального розвитку дитини і випускаючи з виду той факт, що дитина повинна розвиватися всебічно і гармонійно.
Вік дитини
Навички самостійного одягання (в даному віці дитина повинна вміти)
2 роки
Знімати і одягати в певному порядку:
- шапку;
- взуття, розстебнуте дорослим;
- колготки;
- шорти (спідницю, штани) на гумці.
за допомогою дорослого
3 роки
- Одягатися і роздягатися в певному порядку, включаючи розстібання і застібання ґудзиків, блискавок і липучок.
- Акуратно складати і вішати на стільчик свій одяг.
- Звертати увагу на свій зовнішній вигляд протягом дня: поправляти одяг.
З невеликою допомогою дорослих
4 роки
- Одягатися і роздягатися у певній послідовності самостійно.
- Акуратно складати і вішати одяг.
- Вміти помічати неохайність в одязі і усувати її.
Допомога тільки в зав'язуванні шнурків.
5 років
- Одягатися і роздягатися самостійно, включаючи маніпуляції зі шнурками.
- Вміти доглядати за одягом за допомогою дорослих.
- Підтримувати порядок у шафці і на своїх полицях.
Без допомоги дорослих, за невеликою словесною інструкцією
6 років
- Швидко і самостійно одягатися і роздягатися.
- Підтримувати порядок в шафі, стежити за зовнішнім виглядом.
Без допомоги дорослих.
Ця інформація допоможе батькам визначити рівень сформованості навичок самообслуговування у своїх дітей.
Чому діти не вміють одягатися самостійно?
Відразу потрібно сказати, що тільки дорослі винні в тому, що діти не вміють самостійно одягатися. Правда, у самих дорослих на це є цілий ряд виправдань:
• поспіх: «ми не можемо дозволити собі розмірене навчання навичкам одягання вранці, оскільки дуже поспішаємо»;
• прагнення до досконалості: багато батьків вважає, що вони одягнуть дитину швидше і якісніше;
• збереження нормальних відносин: самостійне одягання часто призводять до примх та істерик, які легше не допускати зовсім, ніж зупинити.
Психологи не приймають подібних виправдань, називаючи їх одним словом — лінь.
Батьки, чиї діти не вміють одягатися, як правило, не обтяжують себе:
* ранніми підйомами і чітким дотриманням режиму, тому виникає поспіх вранці;
* заняттями з дітьми з навчання їх маніпуляціям з ґудзиками, шнурівками, блискавками, липучками, поясненню особливостей надягання різних видів одягу;
* спільною з дитиною діяльністю по догляду за одягом.
Рекомендації для навчання малюків самостійного одягання
Починайте вчити дитину самостійно одягатися з раннього віку.
Заохочуйте ініціативу дитини, хваліть за кожен прояв самостійності.
Наберіться терпіння, не заважайте дитині, не підганяйте її. При необхідності скорегуйте режим дня так, щоб починати ранкові збори заздалегідь.
Учіть дитину правильним діям з одягом.
При небажанні самостійного одягання підштовхніть дитину спільною діяльністю — почніть дію і запропонуйте малюку закінчити її самостійно.
Не купуйте для дитини одяг зі складною конструкцією (блискавки, шнурівки, косі шви і т.д.). Купуйте малюку зручний одяг. Найкраще, якщо він буде мати підказки (аплікації попереду, різнокольорові ґудзики, застібки).
Показуйте приклад в одяганні. Одягайтеся одночасно: разом одягли колготки, костюм, теплі речі і т.д.
Використовуйте розвиваючі ігри з ґудзиками, блискавками, шнурівками, які допоможуть освоїти маніпуляції з цими предметами. Корисно мати дидактичну ляльку з варіантами одягу на різні сезони. Це допоможе дітям засвоїти порядок одягання.
Підказуйте дитині особливості та порядок одягання.
Дотримуйтеся принципу єдності вимог. Діти повинні одягатися самостійно всюди і завжди незалежно від часу доби і місцезнаходження (дім, дитячий садок, гості).
Вказуйте на неохайність в одязі і заохочуйте спроби контролю над власним зовнішнім виглядом.
Не провокуйте негативне ставлення до одягу. Не карайте і не сваріть дитину за відсутність навичок, а при необхідності допоможіть їй.
Заохочуйте прояв смаку в одязі.
Те, якою виросте дитина, багато в чому залежить від батьків. Уміння самостійно одягатися — це не тільки навик самообслуговування, але і важливий крок у майбутнє.
Як навчити дитину самостійності?
Щойно дитина починає усвідомлювати себе як особистість, вона прагне до незалежності в думках і вчинках. Саме через це діти починають суперечити нам, виявляють своє невдоволення. Та як би вони не намагалися, вони все ж дуже залежать від старших. Наше завдання: допомогти їм подорослішати, і починати необхідно вже в ранньому віці. Дотримання цих правил допоможе вам у цьому.
Самостійність виховується з дитинства
Як гадаєте, навіщо продаються різні заглушки для розеток і дверей, шухляд, пом’якшувачі на кутки столів? Звісно, що для безпеки дитини. Але не лише. Створивши в домі безпечний простір, ми стимулюємо дитину до самостійності. Так малюк отримує можливість вільно пересуватися, чіпати різні предмети, пізнаючи все, що навколо нього. Це перший крок до здобуття самостійності.
«Допоможіть зробити це самому!»
А точніше, припиніть робити за дитину те, що вона може зробити сама. Давайте змогу трирічному малюкові самому впоратися з ґудзиками на одязі, навіть якщо цей процес затягнеться на невизначений час, не втручайтеся, аж поки дитина не попросить про допомогу. Але допомагайте зав’язувати шнурки, одягатися. Не хвилюйтеся. У шестирічному віці дитина вже вмітиме робити це сама, натомість для того, щоб скласти іграшки та прибирати в кімнаті, їй знадобиться ваша допомога. До підліткового віку і ці навички дитина вже засвоїть.
Постійно надавайте право вибору
Трирічний малюк вже може обрати, у якій кофтинці він сьогодні піде в садок і яку іграшку візьме із собою. Дозволяйте дитині зробити цей вибір. Те саме стосується й обіду, часу на прогулянки. Не потрібно кликати малюка обідати, якщо він говорить, що не голодний, і не наполягайте на тому, щоб дитина припинила бігати, бо, на вашу думку, вона вже втомилася. Коли малюк дійсно відчує втому, він зупиниться.
Хатні обов’язки для дітей
Придивіться до свого малюка. Можливо, він не такий маленький, як вам здається. Він вже може полити квіти, витерти пил, поставити на місце книжки, іграшки. То чому ж ви досі робите це самі? Час залучати й дитину до хатніх справ. Нехай ця робота буде виконана неякісно, але дитина набуде стільки нових знань і вмінь, а ще відчуватиме гордість за те, вона також бере активну участь у створенні затишку. Крім того хатні обов’язки дисциплінують, допомагають цінувати працю інших. У міру дорослішання надавайте дитині більше хатніх обов’язків, що вона могла б виконати. До речі, привчати до хатніх справ можна вже починаючи з дворічного віку.
Заведіть хатнього улюбленця
Та спочатку переговоріть із малюком, чи згоден він піклуватися про когось. Від звичайної собаки до екзотичного равлика –— турбота про інших також сприяє розвитку самостійності. Купуючи якусь тварину, не забувайте сказати дитині, що тепер вона відповідатиме за цю істоту. Так дитина знатиме, що має годувати, гуляти з тваринкою. Це надасть малюкові відчуття дорослості й відповідальності.
Радьтеся з найменших дрібниць
Малюк має свою точку зору, думки, інколи деякі дитячі рішення є настільки оригінальним й простими, що дорослі дивуються, як вони не додумалися до цього самостійно. Усім відома фраза «Вустами малюка говорить істина». Тому не ігноруйте думки й побажання своїх дітей. Особливо дослухайтеся, що малюк порадить стосовно вибору шпалер до дитячої кімнати, штор чи декору. Адже це його власний простір, і в ньому він має почуватися комфортно.
Дитина, виконуючи якісь дії, часто помилятиметься…
Але це не привід критикувати її або робити все за неї. Батьки повинні перебувати поруч, щоб за потреби допомогти або підказати. Дитина повинна відчувати вашу підтримку й довіру. Виконуючи справи, що легко може зробити малюк самостійно, ми тим самим показуємо, що не визнаємо його особистості, а отже, забороняємо дорослішати. Важливо поводитися з дитиною, як дорослою особистістю. Необхідно давати їй можливість робити вибір, пояснювати, спілкуватися, підбадьорювати, навчати відповідальності, але не виявляти своєї любові надмірною опікою. Адже наше завдання: виростити відповідальну й самостійну людину, яка вміє ухвалювати рішення й виконувати певні дії, необхідні за певних обставин.
