Суперництво між братами й сестрами

Про дитяче суперництво Хоча багато дітей щасливі бути кращими друзями своїх братів і сестер, сварки між ними – досить поширене явище. До того ж дітям властиво постійно переходити від обожнювання до ненависті один до одного. Часто суперництво між дітьми починається ще до народження другої дитини і триває весь період дорослішання, набуваючи різних форм: від сварок через іграшку до боротьби за увагу. У міру досягнення дітьми різних стадій розвитку мінливі потреби суттєво впливають на їхні стосунки. Спостерігати й чути, як сваряться діти, неприємно й образливо. І, звісно, побут, сповнений конфліктів, неминуче викликає стреси. Тим не менше, часто важко вирішити, як зупинити сварку і навіть зрозуміти, варто втручатися чи ні. Але ви можете вжити заходів для забезпечення миру вдома й допомогти дітям порозумітись один з одним. Чому діти сваряться Існує багато різних причин, чому брати та сестри можуть сваритись один з одним. Більшість з них відчувають певні ревнощі або конкуренцію, і це провокує в них спалахи сварок і чвар. Але є й інші чинники, які також впливають на те, як часто й наскільки серйозно діти сваряться між собою. Ось деякі з них.

Мінливі дитячі потреби, тривоги й особистісні риси природним чином впливають на стосунки між дітьми. Наприклад, діти ясельного віку з огляду на свої вікові особливості захищають свої іграшки та іншу власність і вчаться відстоювати в першу чергу свої власні бажання. Тому, якщо молодший братик або сестричка бере іграшку, старша дитина може відреагувати агресивно. Діти шкільного віку часто відчувають загострене почуття справедливості й рівності, тому не можуть зрозуміти, чому до братів і сестер іншого віку ставляться по-іншому, або ж відчувають, що до однієї дитини ставляться більш прихильно. У підлітків, з іншого боку, розвиваються почуття індивідуальності й незалежності, і вони можуть обурюватися із приводу деяких домашніх обов'язків, необхідності піклуватися про молодших братів і сестер або навіть із приводу того, що їм доводиться проводити час разом з малюками. Усі ці відмінності можуть впливати на те, як діти вступають у протиборство один з одним.
Особливості темпераменту. Особливості темпераменту ваших дітей, а разом з тим і настрій, налаштованість і ступінь пристосованості, а також їхні унікальні особистісні риси відіграють велику роль у тому, наскільки добре вони знаходять спільну мову. Наприклад, якщо одна дитина спокійна й незворушна, а інша часто буває збудженою й запальною, їх часті сварки цілком закономірні. Аналогічним чином, дитина, яка особливо прив'язана і схильна до батьківської любові й турботи, може викликати незадоволення у братів і сестер, які бачать це й хочуть такої ж уваги до себе.
Особливі потреби/хворі діти. Іноді особливі потреби дитини через хворобу, емоційні проблеми або проблеми з навчанням можуть потребувати більшої кількості батьківського часу. Інші діти можуть помітити таку невідповідність і влаштовувати істерики, щоби привернути увагу батьків або зі страху за іншу дитину.
Приклади для наслідування. Те, як батьки вирішують проблеми й суперечки, має вагомий вплив на дітей. Тому, якщо ви й ваш чоловік вирішуєте свої конфлікти поважним, продуктивним способом, а не за допомогою агресії, то підвищуєте ймовірність того, що ваші діти використовують подібну тактику під час вирішення проблем у стосунках один з одним. Якщо ваші діти бачать, що ви постійно підвищуєте голос, ляскаєте дверима й голосно сперечаєтесь, вони, імовірно, набудуть тих самих негативних звичок.

Що робити, коли починається сварка? Хоча сварки між братами й сестрами поширені, вони, безумовно, неприємні для всіх мешканців. Сім'я не може перебувати у стані постійного конфлікту. Отже, що треба робити, коли починається сварка? Щоразу, коли це можливо, намагайтесь не вплутуватись в інцидент. Втручайтесь лише в тому випадку, коли є небезпека заподіяння фізичної шкоди. Якщо ви будете втручатись постійно, то ризикуєте створити інші проблеми. Діти можуть почати очікувати вашої допомоги й розраховувати, що ви прийдете і врятуєте їх, і не вчитимуться самі вирішувати власні проблеми. Також існує ризик того, що ви – випадково – зробите так, що одна дитина буде завжди вважати іншу «захищеною», що може призвести до ще більшої образи й конфронтації. У свою чергу, захищені діти можуть відчувати свою безкарність, оскільки батьки завжди «рятують» їх. Якщо ви стурбовані деякими словами або лайками, які діти використовують у своїх сварках, доречно навчити їх використовувати відповідні слова для опису своїх почуттів. Це відрізняється від втручання у сварку. Навіть у цьому випадку вчіть їх урегульовувати проблеми самостійно. Якщо ви все-таки втрутилися, спробуйте вирішити проблеми разом зі своїми дітьми, а не замість них. Ось кілька способів урегулювання конфлікту, коли ви виявилися залученим в нього.

Розділіть дітей, доки вони не заспокояться. Іноді краще просто на деякий час надати їм простір, а не вирішувати конфлікт негайно. В іншому випадку сварка може спалахнути знову. Якщо ви хочете, щоби сварка стала для дітей корисним повчальним досвідом, почекайте, доки емоції не вщухнуть.
Не витрачайте занадто багато уваги на з'ясування того, хто з дітей винен. Сварка – це справа двох, усі її учасники несуть свою частину відповідальності.
Далі спробуйте розробити «безпрограшну» ситуацію, у якій кожна дитина щось отримує. Якщо обидва хочуть одну й ту ж іграшку, можливо, є гра, в яку вони можуть грати разом, а не сваритися через бажану річ.

Пам'ятайте: коли діти залагоджують суперечку, вони навчаються важливих навичок, які стануть їм у пригоді в подальшому житті – наприклад, як треба цінувати позицію іншої людини, як досягати компромісу й домовлятись, як контролювати агресивні пориви тощо. Як допомогти дітям знаходити спільну мову? Ось кілька прикладів простих щоденних дій батьків, які допоможуть запобігати дитячим сваркам.

Запровадьте основні правила прийнятної поведінки. Скажіть дітям, що в жодному разі не можна сваритись, обзиватися, кричати, грюкати дверима. Нехай роблять свій внесок у дотримання правил, а також учаться бути відповідальними за наслідки порушення цих правил. Це вчить дітей того, що вони завжди відповідають за свої дії та вчинки, незалежно від ситуації й від того, наскільки спровокованими вони себе почувають, а також перешкоджає будь-яким спробам вести переговори з погляду, хто винен, а хто ні.
Не дозволяйте дітям примусити вас думати, що все завжди повинно бути «справедливо» й «порівну» – іноді одній дитині потрібно більше, ніж іншій.
Будьте об'єктивними. Будьте далекоглядними й оточуйте своїх дітей індивідуальною увагою, спрямованою винятково на їхні інтереси й потреби. Наприклад, якщо один любить гуляти на відкритому повітрі, виходьте з ним на прогулянку або підіть у парк. Якщо інша дитина любить сидіти й читати, знайдіть час і для неї.
Переконайтеся, що діти мають свій власний простір і час для власних справ – грати з іграшками наодинці, пограти із друзями без настирливого молодшого брата або отримувати задоволення без необхідності ділитись порівну.
Покажіть і розкажіть дітям, що для вас любов – це зовсім не те, що приходить разом з обмеженнями.
Запевніть дітей, що вони знаходяться в безпеці, найдорожчі для вас, оточені любов’ю і що їхні потреби будуть задоволені.
Розважайтесь усією сім'єю. Коли ви дивитесь фільм, граєте у м'яч або в настільну гру, ви демонструєте дітям мирний спосіб спільного проведення часу та спілкування. Це може допомогти послабити напруженість між ними, а також допоможе вам долучитися самому. Оскільки батьківська увага – частий привід для сварок, веселі сімейні заходи допомагають зменшити конфлікт.
Якщо причиною сварок ваших дітей найчастіше стає один і той же привід (наприклад, відеогра або канал телевізора), складіть графік, що дозволяє дітям по черзі «володіти» телевізійним пультом або ігровою приставкою. Якщо сварки тривають, просто заберіть у них джерело конфлікту.
Якщо сварки між вашими дітьми шкільного віку почастішали, проводьте щотижневі сімейні збори, на яких повторюйте правила про сварки і розглядайте минулі успіхи вирішення конфліктів. Розгляньте питання про створення програми, коли діти заробляють бали за веселі, орієнтовані на всю сім'ю види діяльності, спільну роботу та припинення сварок.
Визначте, коли дітям потрібен час просто побути на відстані один від одного. Спробуйте організувати ігровий час для кожного без брата або сестри чи окремі заняття для кожної дитини. І коли настане час для усамітненої гри однієї дитини, проведіть його з іншою.

Майте на увазі, що іноді діти сваряться, щоби привернути увагу батьків. У цьому випадку розгляньте можливість позбавити їх на час своєї присутності. Коли ви йдете, стимул для сварки зникає. Крім того, коли ви самі починаєте втрачати терпіння, подумайте про варіант, як вручити кермо влади сім'єю іншому дорослому, чиє терпіння ще не вичерпалось. Отримання професійної допомоги У невеликому відсотку сімей конфлікти між братами й сестрами бувають настільки серйозними, що порушують щоденне функціонування або суттєво впливають на емоційний чи психологічний стан дітей. У цих випадках розумно вдатись до допомоги професіонала. При конфліктах між братами й сестрами звертайтесь по допомогу, якщо конфлікти:

настільки серйозні, що призводять до проблем між подружжям;
створюють реальну небезпеку заподіяння фізичної шкоди будь-якому члену сім'ї;
завдають шкоди самооцінці або психологічному благополуччю будь-якого члена сім'ї;
можуть бути пов'язані з іншими значними проблемами, такими як депресія.

Якщо у вас є запитання із приводу сварок ваших дітей, порозмовляйте з вашим сімейним лікарем, який може допомогти визначитися з тим, потребує ваша сім'я професійної допомоги чи ні, і в разі необхідності направить вас до місцевих фахівців у питаннях психологічного чи психічного здоров'я.