Які риси повинна мати дитина у віці 5 років

Поради батькам, як прищепити дітям справжні цінності та виховати важливі якості особистості

Багато батьків думають, що розповідати малюкові чи дошкільнику про якісь цінності передчасно. Але їхня думка помилкова. Далі описуються ті риси, яких до п'яти років повинен набути кожний малюк, а також описані прості та ефективні способи, які допоможуть батькам посприяти цьому. Риса 1: чесність – допоможіть дітям знайти спосіб сказати правду. Кращий спосіб заохотити правдивість вашої дитини – це самому бути правдивим. Зверніть увагу на таку історію. Одного разу Ірина вирішила обмежити час спільних ігор її трирічного сина Колі та його друга Сашка. В останні кілька днів хлопці часто сварились, і мама дійшла висновку, що їм необхідно відпочити один від одного. Тому, коли мама Сашка запросила їх у гості, Ірина сказала їй, що Коля захворів. Почувши це, син спитав: «Мамо, хіба я хворий?». Збентежена переляканим поглядом малюка, Ірина сказала, що просто не хотіла образити маму Сашка й тому вигадала цю історію про його хворобу. Потім Ірина пустилась у просторові пояснення всіляких відмінностей між існуючими видами брехні, і Коля заплутався. Він зрозумів одне: лукавити нормально, і люди роблять це досить часто. Дитина уважна до висловлювань батьків, тому дуже важливо уникати будь-якого обману, навіть, як здається, зовсім невинного. (Ніколи, наприклад, не кажіть щось на зразок: «Давай не скажемо тату, що ми їли ввечері цукерки»). Нехай дитина чує, що ви правдиві з іншими дорослими. Було би краще, якби Ірина сказала: «Сьогодні не надто сприятливий день для спільних ігор. Я стурбована тим, що минулого тижня хлопчики влаштували справжню бійку. Думаю, їм треба зробити перерву у спілкуванні». Є ще один спосіб прищепити чесність: не реагуйте занадто гостро, якщо ваша дитина вас обманює. Краще допоможіть їй знайти спосіб розповісти правду. Коли мати чотирирічної Даринки одного разу увійшла у вітальню, то побачила, що горщик з її великою квіткою перекинутий і зламались кілька гілок. Вона відразу зрозуміла, що сталось, адже бачила й раніше, як дівчинка грає зі своїми ляльками в «лазіння по деревах». Вона казала доньці, що квітку в жодному разі чіпати не можна. Але коли мама зажадала пояснень, Дарина з виглядом провини звинуватила в усьому собаку. Даринина мама відреагувала розсудливо: вона перервала розповідь своєї дитини і сказала: «Даринко, я обіцяю, що не буду сваритись. Подумай хвилину, а потім розкажи мені, що відбулось насправді». Через деякий час дитина зізналась у своєму вчинку. В якості виховного моменту дівчинка допомогла навести порядок у кімнаті й позбулась можливості дивитись телевізор після обіду, але її мама не забула підкреслити, як вона оцінила чесність доньки. До того ж дитина отримала важливий урок: навіть якщо бути чесним не завжди легко або зручно, сказавши правду, відчуєш себе значно краще. Риса 2: справедливість – наполягайте на тому, щоб діти залагоджували свою провину. На нещодавній сімейній зустрічі Мишко та Оленка, чотирирічні двоюрідні брат і сестра, будували палаци з дерев'яних кубиків. Раптом дівчинка взяла й перекинула палац Мишка, і хлопчик заплакав. Побачивши це, батько Олени дорікнув доньці та змусив її принести свої вибачення. Дівчинка слухняно сказала: «Вибач». Тоді батько відвів її в бік і спитав: «Навіщо ти зруйнувала палац брата?». Вона відповіла, що будівля Мишка виявилась більше, ніж її, і вона розлютилась. Батько сказав, що хоча це не виправдовує знищення палацу, її почуття можна зрозуміти. Потім він відправив дівчинку назад грати. Реакція батька була схожа на реакцію багатьох психологічно підкованих батьків: він хотів, щоб його донька усвідомила, висловила свої почуття і зрозуміла причину своєї поведінки. Це нормально, але цього не достатньо. Для того щоб допомогти дітям засвоїти сенс справжньої справедливості, батьки повинні допомагати дітям вживати деяких заходів для виправлення скоєного. Наприклад, тато Олени міг би додатково запропонувати їй допомогти Мишку відновити палац або пригостити його печивом на знак вибачення. Сказати «Я прошу вибачення» дитині досить просто, що дозволяє їй легко звільнитись, не роздумуючи над тим, що сталось. Але якщо ви змусите малюка справою залагодити свою провину, ви дасте йому значно вагоміший урок. Якщо ви знаєте, що ваша дитина вчинила стосовно когось погано, допоможіть їй придумати, як компенсувати збитки від свого вчинку. Наприклад, вона може дати приятелю, чию іграшку зламала, пограти однією зі своїх машинок. Або, після того як цілий день дражнила сестричку, вона може намалювати для неї картину. Заохочуючи дитину робити подібні жести, ви підкреслюєте важливість справедливого ставлення до людей, і в один прекрасний день це дуже допоможе дитині у складному світі стосунків з однолітками. Риса 3: цілеспрямованість – заохочуйте дітей приймати виклики. П'ятирічний Дмитрик показав своїй матері малюнок, який намалював новими олівцями. «Дуже яскраво й барвисто, – сказала вона. – Молодець!». Хлопчик побіг до себе в кімнату й намалював другий малюнок, щоби принести своїй мамі й почути похвалу, а потім ще і ще. «Кожний наступний малюнок більш неохайний, ніж попередній, – промовила мама. – Я не знаю, що сказати...». У даному випадку доречною відповіддю, швидше, була б така: «Що ж, Дмитрику, цей малюнок виконаний не так старанно, як попередній. Може, треба було докласти більше зусиль?». Цілеспрямованість – це якість, яку можна розвивати в дітей вже в дуже ранньому віці. Найпростіший спосіб зробити це – відмовитись від надмірної похвали й чесно оцінити працю дітей у м'якій, підтримуючій формі. Ще один ефективний спосіб розвинути цілеспрямованість, наполегливість і завзятість – заохочувати дітей робити те, що не так уже й легко дається, а також хвалити за проявлену ініціативу. Наприклад, якщо ваш син сором'язливий, спонукайте його підійти до дітей на майданчику, навіть якщо йому страшно й він при цьому буде нервувати. Якщо ваша донька запальна, навчіть її стримуватись (наприклад, рахуючи до десяти або зробивши глибокий вдих). А коли вони справляються з важкими завданнями, неодмінно похваліть їх за це. Дитина, яка чує: «Молодець, я знаю, як тобі було важко!», пишається своїми успіхами й налаштована ще рішучіше. Риса 4: повага – навчіть дітей замислюватись над тим, що відчувають інші люди. Ганна була розчарована тим, що її доньки у віці 3 і 4-х років вередували й билися при кожному поході у продуктовий магазин: «Якось я сказала їм, що ми повинні сісти й подумати, як сходити в магазин так, щоб усі, включаючи мене, не були в результаті засмучені». Мама попросила дівчаток запропонувати свої варіанти того, як зробити похід в магазин кращим, спокійнішим і радіснішим. Чотирирічна дівчинка запропонувала брати з дому легкі закуски, щоби потім в магазині не сперечатися через печиво. Трирічна сестричка припустила, що якщо під час походу в магазин вона буде тихенько наспівувати пісеньку, то обов'язково відчує себе щасливою. Дівчатка запам'ятали свої обіцянки, і наступний похід у супермаркет виявився більш удалим. Виходячи з магазину, молодша сестра спитала: «Матусю, ти не сумна?». Мати запевнила її, що почувається просто чудово, і відзначила, як приємно, коли ніхто не свариться. Чи справді ці маленькі вправи на вирішення проблем допомагають дитині зрозуміти значення такої цінності, як повага до почуттів іншої людини та співчуття до неї? Безумовно, так. З часом навіть маленька дитина бачить, що слова або дії можуть допомогти іншій людині посміхнутись або відчути себе більш комфортно. Коли ти добрий з людиною, вона відповідає тобі взаємністю. Зворотний зв'язок заохочує співчуття. Риса 5: любов – щедро даруйте свою любов і ніжність. Батьки зазвичай думають, що діти природно і щедро висловлюють свої почуття. Це так, але щоби почуття не згасали, вони повинні бути взаємними. Треба розуміти, що протягом звичайного напруженого й метушливого робочого дня дитина навряд чи має можливість чути «Я люблю тебе». Нехай дитина бачить вашу любов і прихильність до близьких людей. У присутності дітей обійміть і поцілуйте вашого чоловіка. Порозмовляйте з ними про почуття любові до членів своєї родини. І, звісно, щодня висловлюйте дитині свою любов і прихильність. Робіть це найнесподіванішим способом: покладіть записочку з теплими словами у пакет з їжею. Прикріпіть сердечко на дзеркало у ванній, щоб, коли малюк чистить зуби, він міг дивитись на нього. Обійміть дитину просто так, без будь-якої причини. Не дозволяйте буденності витісняти любов. Нехай вона буде присутня в кожному вашому дні! Можна сміливо стверджувати, що чим більше ви будете казати вашій дитині «Я тебе люблю», тим більше вона буде казати вам «Я люблю тебе» у відповідь. Чим більше буде обіймів і поцілунків, тим більше буде любові й ніжності у вашому домі. І коли наші діти зможуть вільно проявляти свою любов до нас, це буде свідчити, що нам удалося прищепити їм найціннішу рису в житті.